Підручник

Методика створення екскурсії

 

Процес підготовки екскурсії проходить по-різному, в залежності від того, чи це розробка абсолютно нової екскурсії, чи підготовка екскурсовода до проведення нової для нього екскурсії за вже існуючими матеріалами. В останньому  випадку цей процес зводиться до розробки індивідуального тексту екскурсії та перегляду прийомів її проведення. Підготовка абсолютно нової екскурсії – це складний творчий процес. Тому для її розробки, як правило, створюється творча група.

В роботі зі створення нової екскурсії прийнято виділяти два великі етапи, майже рівні за обсягом часу:

-          попередня – підготовча – робота, що має на меті накопичення матеріалу для створення екскурсії: вивчення літератури та джерел, відбір інформації, підбір і вивчення об’єктів;

-          власне розробка екскурсії і складання маршруту, текстів, “портфелю екскурсовода”, визначення методичних прийомів проведення екскурсії, складання технологічної карти.

Теоретики-екскурсознавці виділяють також третій – завершальний етап – “обкатка” екскурсії, її затвердження та впровадження в практику роботи.

Завершується робота проведенням пробної екскурсії, на яку запрошуються компетентні особи, що допомагає в процесі обговорення виявити та усунути недоліки та підготувати екскурсію до впровадження (прийом – здача екскурсії).

При розробці екскурсії учасники творчої групи орієнтуються на певні якісні стандарти, що висувають вимоги до організації процесу та до результатів проектування екскурсійної послуги. На сьогодні такі вимоги викладаються в міждержавному стандарті ГОСТ 28681. 1-95 “Туристско-екскурсионное обслуживание. Проэктирование туристских услуг”. В стандарті визначається порядок проектування послуги “екскурсія” та її результати, які повинні бути відображені в таких технологічних документах, як технологічна карта екскурсії, контрольний текст екскурсії, матеріали “портфеля екскурсовода”, схема траси транспортної екскурсії.

В роботі над новою екскурсією виділяють наступні етапи:

-          визначення теми, мети та завдань екскурсії;

-          відбір літератури та джерел;

-          відбір і вивчення екскурсійних об’єктів;

-          складання маршруту;

-          об’їзд (обхід) маршруту;

-          складання контрольного тексту;

-          комплектація “портфеля екскурсовода”;

-          визначення методичних прийомів проведення екскурсії;

-          складання технологічної карти;

-          проведення пробної екскурсії (прийом-здача).

Вибір теми, визначення мети і завдань екскурсії відбуваються практично одночасно. Авторами визначається, розкриттю якої теми буде присвячено екскурсію та якій саме меті відповідає ця тема. Так, наприклад, екскурсія “Київ – столиця України” є багатотемною оглядовою екскурсією, метою якої є ознайомити гостей з різними сторонами життя столичного центру щоб сформувати у них уявлення гідного місця Києва серед європейських столиць і у той же час – його національної самобутності. Завданнями екскурсії є розкрити значення Києва як політичного та адміністративного центру України, центру науки та культури, спорту і туризму, одного з найдавніших слов’янських міст тощо. Тему екскурсії відображають у її назві, але їх не можна ототожнювати. Назва екскурсії повинна бути яскравою, помітною, привертати увагу. Тему “Київ – столиця України” можна визначити у назві “Серце країни – красень над Дніпром”, “Місто п’ятнадцяти століть” тощо.

Відбір літератури та джерел має на меті пошуки літературних матеріалів, що містять перевірені факти, їх класифікацію відповідно до ступеню значимості, обсягу інформації, її зв’язку з зоровим рядом. Результатом є списки книг, брошур, статей з періодичних видань, складені відповідно до вимог наукової бібліографії. Крім літературних видань джерелами інформації при підготовці екскурсії можуть служити архівні матеріали, експонати музейних експозицій, спогади свідків, кіно-фото матеріали тощо, для яких складається окремий перелік з посиланням на адреси зберігання.

Відбір і вивчення екскурсійних об’єктів спирається на їх функції в екскурсії, про які згадувалося вище. Правильно відібрати екскурсійні об’єкти допомагає їх класифікація за типологічними ознаками, за змістом, за значенням в екскурсії, збереженістю.

За типологічними ознаками виділяють об’єкти історичні, архітектурно-містобудівні, археологічні, природні, мистецькі, документальні (писемні пам’ятки) тощо.

В кожній типологічній групі можна виділити свої підгрупи. Так в групі архітектурно-містобудівних об’єктів виділяють:

-          архітектурні пам’ятки і ансамблі;

-          містобудівні об’єкти (планування та забудова вулиць, розв’язки, мости);

-          об’єкти будівництва та реконструкції.

Для більшої деталізації можливий більш вузький розподіл. Так архітектурні пам’ятки поділяють на такі види:

-          давні міста або центри (кремлі, давні центри міст);

-          культові пам’ятки (церковні споруди);

-          фортифікаційні споруди (вежі, бастіони, фортеці);

-          громадські будинки (адміністративні, театральні, музейні, навчальні);

-          монументи (арки, колони, обеліски) тощо.

При типологічному підборі об’єктів бажано уникати їх одноманітності, що збіднює зоровий ряд.

За змістом виділяють об’єкти одно та багатопланові. Перші можна використати тільки в певній екскурсії, другі – в кількох екскурсіях. При показі багатопланових об’єктів в різних екскурсіях використовується матеріал в залежності від теми.

За значенням в екскурсії виділяють об’єкти основні, що служать розкриттю теми, і додаткові, які згадуються побіжно. В якості додаткових об’єктів найчастіше виступають такі, що безпосередньо не стосуються теми, але приваблюють увагу екскурсантів і не можуть бути проігноровані. Один і той же об’єкт може виступати в одній екскурсії як основний, в іншій – як додатковий, в залежності від тематики.

За збереженістю об’єкт може бути повністю збереженим, частково збереженим, таким, що зазнав значних переробок або навіть таким, що не зберігся (руїни, умовний план). Для показу об’єктів різного ступеня збереженості обираються різні методичні прийоми.

При відборі об’єктів для певної екскурсії враховуються, наступні їх характеристики:

-          Пізнавальна цінність – обсяг і змістовність матеріалу, що може бути розкритий на базі даного об’єкту.

-          Відомість об’єкту в масштабах центра, регіону, країни, світу.

-          Атрактивність (виразність) об’єкта – здатність приваблювати увагу, цікаво виглядати на фоні оточуючого середовища.

-          Незвичність (унікальність) – неповторність характеру об’єкту, або характеру події, що з ним пов’язана.

-          Зручність місця розташування – з точки зору зручності й повноти огляду та безпеки екскурсантів.

Екскурсійною методикою передбачається, що кількість об’єктів для міської тематичної екскурсії повинна бути в межах 15-20. Об’єкти слід вивчати на місці, в їх природному оточенні. Відбір об’єктів завершується складанням картки (паспорту) на кожний з них. Картка (паспорт) об’єкту обов’язково містить його зображення (фото) і наступні дані: назву – офіційну і ту, під якою він використовується в екскурсії (наприклад, житловий будинок № 15 (по вулиці “Андріївський узвіз”) – Замок Ричарда Левове Серце), точну адресу, зручні підходи, події та дати, пов’язані з ним, основні характеристики, ступінь збереженості, а також – джерела відомостей про об’єкт та екскурсії, в яких він використовується. В кінці картки (паспорту) проставляється підпис особи, що її складала та дата складання. На великі, змістовні об’єкти може бути заведена папка об’єкту.

Складання маршруту екскурсії відбувається у відповідності до розташування об’єктів, послідовності розкриття теми, вимог безпеки. Маршрут екскурсії – це найбільш зручний шлях прямування екскурсійної групи, побудова якого забезпечує створення єдиного зорового ряду – основи для максимального розкриття теми. При складанні маршруту слід враховувати наступні вимоги:

-          об’єкти маршруту не повинні бути ні занадто близько один від одного, щоб не заслоняти один одного й не контрастувати між собою, ні занадто далеко, щоб не допускати довгих пауз у відеоряді. Перехід між ними не повинен перевищувати в середньому 10-15 хвилин;

-          маршрут повинен передбачати логічну послідовність показу об’єктів, без повторювань одних і тих же ділянок;

-          необхідно забезпечити гарний огляд об’єктів;

-          слід передбачити кілька варіантів маршруту з огляду на тимчасову недоступність тієї чи іншої його ділянки (ремонт, транспортні затори, відсутність проїзду у вихідні дні тощо).

Екскурсійна наука визначає такі принципи побудови маршруту, як хронологічний (використовується в основному для таких екскурсій, як історичні, біографічні), тематичний (для мистецтвознавчих, природничих екскурсій) та тематико-хронологічний. За останнім принципом будуються, наприклад, оглядові екскурсії.

Для остаточного визначення схеми траси екскурсії необхідний об’їзд (обхід) маршруту, під час якого вирішуються наступні завдання:

-          ознайомитися з планом траси безпосередньо на місцевості;

-          визначити місця зупинок та стоянок транспорту;

-          освоїти підходи до екскурсійних об’єктів та визначити найбільш зручні точки показу;

-          провести хронометраж часу пересування між об’єктами, показу об’єктів і ознайомлення з ними;

-          визначити оптимальні методичні прийоми показу й розповіді;

-          визначити небезпечні місця та шляхи забезпечення безпеки руху екскурсантів.

Після визначення маршруту приступають до створення екскурсійних текстів. Передусім це – контрольний текст екскурсії, що представляє собою основу екскурсії, розгорнутий, повний і детальний матеріал. Контрольний текст містить як основну інформацію з теми й об’єктів, так і додаткову, яка безпосередньо не зв’язана з темою (об’єктами), але може стати у нагоді; інформація в ньому подається з посиланням на джерела. Контрольний текст не відображає структури екскурсії, її маршрутної послідовності, він будується в хронологічній послідовності або у вигляді матеріалу, викладеного по підтемах. На основі контрольного тексту екскурсоводами розробляються індивідуальні тексти екскурсії. Ці тексти зберігають спільну основу – зміст матеріалу, його трактування, але будуються відповідно до руху по маршруту, структури викладання, характеру екскурсійної групи. Індивідуальний текст – це вже готова до виконання екскурсійна розповідь, в якій матеріали контрольного тексту розкриваються в індивідуально обраній послідовності, на різних фактах, з використанням різних прийомів і мовних засобів.

Тексти мають чітку структуру: вступ, основна частина, висновок, кожна з яких виконує свою роль в екскурсії.

Вступ повинен ознайомити екскурсантів з метою і змістом екскурсії, настроїти їх на її сприйняття, зацікавити екскурсантів і водночас налагодити в групі певну дисципліну поведінки під час екскурсії. Відповідно до завдань вступ складається з двох частин – інформаційної та організаційної, обидві повинні бути в ньому присутніми. Завдання організаційної частини – ознайомити екскурсантів з метою екскурсії, її тривалістю, з особами, які її організують і проводять – екскурсбюро, екскурсоводом, водієм транспортного засобу, правилами поведінки і техніки безпеки під час її проведення. В інформаційній частині коротко подається основний зміст – квінтесенція екскурсійного матеріалу. Вступ не повинен займати більше 5-7 хвилин. Як правило, він проводиться до початку екскурсійного руху.

Основна частина екскурсії присвячена власне розкриттю теми і будується по підтемах, що розкриваються на екскурсійних об’єктах. Між підтемами повинні бути переходи, які зв’язують підтеми в єдину, логічно послідовну екскурсійну розповідь. Виділяють два види таких переходів: формальні (конструктивні переходи) і логічні переходи (містки). Формальні переходи з темою не зв’язані, це просто запрошення перенести увагу на інший об’єкт. Логічні містки дозволяють одній підтемі плавно і логічно перетікати у іншу, не розриваючи нитку розповіді, підкреслюють єдність теми і допомагають краще її засвоїти.

Заключення підводить підсумок побаченого, спонукає екскурсантів до необхідних висновків, заохочує до подальшої екскурсійно-пізнавальної діяльності. Воно повинно бути зовсім коротким за часом – до 5 хвилин, яскравим за формою і може містити в собі елементи ненав’язливої реклами.

Наступним етапом створення екскурсії є складання “портфелю екскурсовода”. “Портфель екскурсовода” – це умовна назва комплекту ілюстративної наочності, який може розміщуватись у спеціальній папці або портфелі – звідки й назва. Ілюстративна наочність використовується для того, щоби показати об’єкти, які екскурсанти не мають можливості побачити безпосередньо в натурі, або проілюструвати розповідь про якусь подію, що не можна зробити на натурному об’єкті. Це можуть бути мапи і схеми; фотографії, картини або малюнки, на яких зображено старовинні події, людей, які брали в них участь, місця та пам’ятки, що не збереглися або змінили вигляд, проекти майбутніх забудов; зразки якоїсь продукції, гербарії тощо. Їх не повинно бути багато, щоби не відволікати увагу і не підміняти натурні об’єкти, їх формат і виконання повинні бути зручними для використання, допускаються короткі анотації. “Портфель екскурсовода” допомагає зробити екскурсійний матеріал більш глибоким і змістовним, краще розкрити тему, у відповідності для якої він створюється.

Наступний етап створення нової екскурсії – визначення методичних прийомів її проведення – відбувається у відповідності до її виду, мети, характеру екскурсійної групи, характеристики маршруту та об’єктів і будується на знаннях методики проведення екскурсії.

Важливий підсумковий документ екскурсії – методична розробка – нині, згідно стандарту ГОСТ 28681. 1-95 "Туристско-экскурсионное обслуживание. Проэктирование туристских услуг", створюється у вигляді технологічної карти екскурсії. (див. додаток 31)

Технологічна карта представляє собою досьє екскурсії. В ній викладено маршрут, послідовність подання матеріалу, техніку показу об'єктів, настанови щодо ефективного використання екскурсійних прийомів, досягнення завдань екскурсії, керівництва поведінкою екскурсантів. По кожній ділянці маршруту вказуються місця зупинок екскурсійної групи, об'єкти показу – основні й додаткові, час їх огляду і переміщення між ними, подається короткий зміст інформаційного матеріалу. У "Вказівках з організації" подаються рекомендації щодо розташування екскурсійної групи біля об'єкту, забезпечення найкращого його огляду, швидкості пересування, використання матеріалів "портфелю екскурсовода", врахування побутових потреб екскурсантів, правил поведінки на об'єктах та інших питань організації та техніки проведення екскурсії. У "Методичних вказівках" вказуються методичні прийоми, які найкраще застосувати при показі того чи іншого об'єкта, розкритті окремих підтем, а також поради щодо створення певної атмосфери сприйняття екскурсійного матеріалу.

Технологічна карта, разом з контрольним текстом екскурсії, матеріалами "портфеля екскурсовода" та схемою траси маршруту, оформлені й затверджені належним чином, є обов'язковими документами, на підставі яких нова екскурсія допускається до використання в роботі екскурсовода або екскурсійного бюро. Документи підписуються членами авторського колективу, затверджуються керівництвом екскурсійного бюро або турфірми (якщо екскурсія розробляється в рамках таких організацій). Схема маршруту транспортної екскурсії повинна бути також затверджена органами ДАІ.

Після оформлення всіх необхідних документів відбувається "обкатка" екскурсії – проведення її пробного взірця з подальшим обговоренням і (в разі необхідності) доопрацюванням, затвердження екскурсії та допуск екскурсоводів до її проведення.