Підручник

Методика проведення екскурсії

 

Методика проведення екскурсії – це сукупність прийомів показу, розповіді й руху, що забезпечує ефективність донесення знань з теми. Вміле використання методичних прийомів дозволяє правильно розташувати екскурсійний матеріал, найбільш повно використати зорові та словесні докази, переконливо розкрити тему.

Спеціалісти стверджують, що людина здатна запам'ятати близько 10% прочитаного, 25% - почутого, 30% - побаченого, а побаченого та почутого – 50%. Тому головне місце в методиці проведення екскурсії займають прийоми показу й розповіді, причому методика показу займає чільне місце – за принципом "від показу до розповіді". Використовуються також прийоми руху, а також прийоми особливі, яки важко віднести до тієї чи іншої групи. Методичні прийоми проведення екскурсії прийнято також поділяти на загальні (ті, що використовуються в будь-якій екскурсії), окремі (які можна використовувати тільки у певному виді екскурсій, наприклад, в природничих екскурсіях учасникам пропонується послухати шурхіт листя, вдихнути пахощі бузку тощо) та поодинокі, що застосовуються при показі певного унікального об'єкту. Наприклад, прийом виключення світла ліхтарів в Одеських  катакомбах з метою відчути ту атмосферу тиші й темряви, що оточували партизанів, які мешкали в цих катакомбах. Використання різних прийомів залежить від теми екскурсії, об'єктів, пори року, складу екскурсійної групи, рівня її підготовленості.

Методичними прийомами показу є:

Прийом попереднього огляду - дає екскурсантам можливість уяснити для себе загальний вигляд та місце об'єкта в його природному оточенні, виділити його серед інших об'єктів довкілля. При цьому екскурсовод може тільки назвати об'єкт або подати його у супроводі короткої екскурсійної довідки, щоб підготувати слухачів до його подальшого сприйняття. Цей прийом, як правило, займає короткий проміжок часу – 1,5-2 хвилини.

Прийом локалізації подій – має на меті прив'язати об'єкт до певної події, яка сталася саме на цьому місці – місце на Старокиївській горі, де стояв палац князя Володимира, в якому збиралися бояри та дружина князя на гучні бенкети; місце поблизу капища, де були вбиті християни-варяги Федір і Іоан, а згодом – побудований перший кам’яний християнський храм Успіня Богородиці (Десятинна церква). Відтворити в уяві екскурсантів ці події допоможе інший прийом – прийом зорової реконструкції. Цей прийом допомагає екскурсантам уявити зовнішній вигляд споруд, місця подій, та самих подій, відштовхуючись від зорових вражень, деталей, що збереглися – у даному випадку – контурів фундаментів Десятинної церкви та залишків фундаменту Південного палацу Х ст. За допомогою прийому зорового монтажу екскурсовод, використовуючи деталі інших пам'яток і матеріали "портфелю екскурсовода" допомагає екскурсантам краще уявити собі вигляд тієї чи іншої споруди. Одним з варіантів прийому локалізації подій серед прийомів показу є показ меморіальної дошки або пам'ятного знаку.

Прийом абстрагування використовується для характеристики окремих ознак об'єкту (наприклад, будівлі, комплексу, історичної місцевості), концентруючи увагу екскурсантів саме на цих деталях і абстрагуючись від інших. Так само він може виділяти окремі факти при розгляді певної події. Цей прийом дуже часто поєднується з прийомом інтеграції – тобто об'єднання окремих частин або окремих фактів після їх детального розгляду у єдину картину, яка сприймається вже узагальнено і більш глибоко. Ці методи можна зіставити з методами аналізу та синтезу в теорії пізнання.

Прийом зорового порівняння використовується для того, щоб дати можливість екскурсантам краще уявити дійсні розміри об'єкту, його унікальність або навпаки тотожність з іншими об'єктами або навіть зіставити певні стилі та епохи. Наприклад, співставлення будинку Національної опери, до архітектури якого кияни свого часу ставилися не дуже схвально, з невиразним житловим будинком 70-х рр. ХХ ст. навпроти нього дає можливість оцінити його архітектурні переваги, зіставити архітектурні смаки різних епох та зробити висновки щодо історичної динаміки оцінки мистецьких подій з позицій наступних поколінь.

Прийом панорамного показу об'єднує прийоми показу та руху. Як правило, панорамний показ включає багато об'єктів, які послідовно розкриваються в процесі руху екскурсійної групи або зміни кута зору екскурсантів (грецьк. Panhorama – "бачити все навколо"). При панорамному показі екскурсовод як правило виділяє єдиний композиційний центр-домінанту, від якого починається оглядовий рух. Так, вид на Дніпро з оглядового майданчика біля філармонії в Києві є відправною точкою до огляду Подолу, Лівобережжя, Володимирської гірки з пам'ятником князю Володимиру та інших об'єктів.

До прийомів руху, крім панорамного показу, відносять також:

Прийом руху навколо об'єкта – наприклад, рух навколо Золотих воріт спочатку дає можливість представити їх як фортифікаційне укріплення, потім – як пишну архітектурну споруду головного входу до стольного міста,  а потім побачити найстарішу частину споруди, що збереглася, та осмислити історію воріт.

Прийом руху до пам'ятника – коли об'єкт нібито "виростає" на очах екскурсантів, виокремлюється з оточення, допомагає краще усвідомити його монументальність, іноді – показує об'єкт у динаміці (пам'ятник Гагаріну в Москві, який нібито стрімко злітає в небо при наближенні до нього екскурсійного автобусу).

Прийом руху "шляхом героїв" дозволяє відтворити динаміку сюжету певної теми – перехід від "Шлагбауму початку війни" вздовж скульптурних груп "Прикордонники", "Підпільники", "Партизани", "Герої тилу" до композиції "Форсування Дніпра" на території Музею історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. в Києві нібито розкриває перед екскурсантами події Великої Вітчизняної війни у їх послідовності.

Методичні прийоми розповіді:

Прийом екскурсійної довідки є одним з найпростіших і найчастіше уживаних прийомів, з нього починається знайомство з об'єктом. Екскурсовод повідомляє загальні дані про об'єкт – назву, рік побудови, авторів проекту тощо. Більш докладну інформацію про об'єкт екскурсовод повідомляє, користуючись прийомом опису. Прийом пояснення екскурсовод використовує, щоб виявити причини якогось явища, сутність події, взаємозв'язок якихось процесів. Користуючись прийомом характеристики екскурсовод представляє найбільш суттєві (характерні) властивості та ознаки об'єктів, явищ, подій. Висловлюючи об'єктивну, авторську або власну оцінку пам'ятки чи події, іноді – критичну, екскурсовод користується прийомом коментаря. Так, наприклад, розповідаючи про зовнішній вигляд ансамблю споруд Софійського монастиря в Києві, екскурсовод повідомляє про них загальні дані, описує їх,  пояснює особливості архітектурних деталей, надає характеристику окремим спорудам як характерним пам'яткам українського барокко, коментує події, пов'язані зі змінами у їх вигляді тощо.

Прийом репортажу найчастіше використовується у виробничих екскурсіях, коли екскурсантів знайомлять з процесом виробництва у його послідовності.

Прийом цитування сприяє підвищенню образності екскурсії, стимулює її емоційне сприйняття екскурсантами. Можна цитувати художні твори (в київських екскурсіях цитуються вірші Ахматової та Вертинського, проза Булгакова та Купріна тощо). В екскурсіях на історичну тематику наводяться цитати з літописів ("І биша три брата: єдиному ім'я Кий, а другому Щек, а третьому Хорів і сестра їх Либідь…" – "Повість врем'яних літ" про заснування Києва). Можна також користуватися близьким до цього прийомом посилання на авторитети тобто наводити вислови видатних людей, відомих діячів тощо ("Церква дивна і славна всім округніїм країнам..." – сказав про Софійський собор перший митрополит Іларіон). Активізує уяву екскурсантів також прийом посилання на свідків, причому в даному випадку свідками є неживі предмети – стіни, дерева, будинки тощо ("Ці стіни були свідками...", "Це давня липа бачила..." тощо). В літературних або літературно-біографічних екскурсіях часто застосовують прийом літературного монтажу, заснований на підборі уривків з літературних творів ("Булгаков у Києві", "По Шевченківських місцях" тощо).

До особливих методичних прийомів проведення екскурсії належать прийом ритуалу (наприклад, хвилина мовчання біля могили невідомого солдата в Києві), прийом дослідження (так екскурсовод, наприклад, пропонує екскурсантам пересвідчитись, яка холодна вода у озері, якої глибини печера за звуком кинутого до неї каменю тощо), прийом зустрічі з учасниками подій та деякі інші.